“Там, де сьогодні палять книги, завтра будуть палити людей
Генріх Гейне
Років, напевно, із шести на запитання: “Чим ти найбільше любиш займатися?”, – я відповідала: “Читати!” Такою ж моя відповідь залишається й сьогодні. Я читаю будь-якої вільної хвилини. Якщо книга цікава, можу не спати вночі, навіть знаючи, що завтра на роботу. Задля справедливості, слід зауважити, що особливої системи в моєму захопленні довгий час не було. Я схильна виправдовувати це тим, що в Радянському Союзі не так легко було дістати гарну книгу, навіть у бібліотеці. Під час навчання в університеті доводилося читати не те, що цікаво, а те, що потрібно. Хоча, саме там, я почала читати більш серйозну літературу. Але найпліднішим періодом стали останні кілька років, коли, завдяки щасливому випадку, я стала володаркою електронної книги. Це просто неймовірно, скільки хороших, розумних книг пройшло повз мене, скільки я ще можу прочитати! Але я цьому тільки рада – відкривати щось нове для себе завжди корисно, навіть необхідно.
До творів про книги, як і до самих книг, я ставлюся трепетно. Для мене не те щоб спалити, просто викинути книгу, навіть не цікаву, схоже на злочин. Нещодавно я натрапила на дуже цікаву добірку на одному з моїх улюблених сайтів, вона називається “Книги про книги”. Я поринула у світ книг, любителів книг – це дуже цікава подорож.
Першовідкривачем цієї добірки стала книга Рея Бредбері “451 градус за Фаренгейтом”, вона справила на мене величезне враження. До цього твору я підбиралася дуже давно, оскільки для мене Рей Бредбері завжди був письменником-фантастом, дякую, знову ж таки, радянська школа, а фантастику я ніколи не любила. Я дуже пошкодувала, що не прочитала цю книгу раніше, адже вже після “Вина із кульбаб” можна було б зрозуміти, що автор різноплановий.
Книга про час, коли розумні люди, що читають, стали поза законом, коли пожежники, замість того, щоб гасити вогонь, розпалюють його, коли живе спілкування замінюється штучним, коли людині не треба думати – ось про що ця книга. Вам це нічого не нагадує! Я читала й прозрівала, як людина більше ніж 60 років тому змогла описати те, що зараз з нами відбувається?! Мимоволі замислишся, може письменники-фантасти справді вміли заглядати в майбутнє. Якщо Ви ще не читали цю книгу, обов’язково прочитайте, вона змусить навіть не замислитися, а швидше – одуматися.
Наступна книга про книги – «Крадійка книжок» Маркуса Зузака. Й знову, очікування було одна, а враження – зовсім інші. Ця книга стала однією з моїх улюблених. Вона про силу слів, про те, як можна любити слова, ненавидіти їх, вбивати ними. Як влучно автор грає словами, так-так грає, а не просто використовує. Ще одне підтвердження того, що слова у вправних руках – це сильна та загрозлива зброя, яка може й знищувати, й захищати. Обов’язково прочитайте цю книгу, не пошкодуєте!
Наступна книга про книги, сучасний всесвітній бестселер Діани Сеттерфілд «Тринадцята казка». З цією книгою все навпаки. Початок захопив, настільки захопливо, хочеться читати й читати. А кінець… Здалося, що авторка видихалася, аж занадто передбачувано. Не хочу сказати, що книга зовсім не цікава. Почитайте та складіть своє враження.
В цій добірці ще багато книжок, тому попереду мене очікує багато нових вражень, знайомств, захоплення, а, можливо, й розчарування. Відкриваючи кожну нову книгу, ти занурюєшся в інший світ, проживаєш інше життя. Не втрачайте такої можливості, читайте!
Напишіть відгук
Щоб відправити коментар, маєте увійти на сайт.