Магія слів, безперечно існує.
А якщо ними маніпулює людина розумна та обізнана…
Діана Сетерфілд
Нещодавно почула цікавий вислів: «… ми вчимо дітей милуватися світом, помічати красу сонця, що заходить, дерева, що квітне неповторним квітом, метелика, що пурхає з квітки на квітку… Й, чомусь, зовсім не вчимо милуватися словами». Саме милуватися, я не помилилась. Не можу присягтися за точність висловлювання, однак зміст той. Я не знаю, хто автор цих слів, але абсолютно з ним згодна.
От, якщо задуматися, чому присвячені заняття з розвитку мовлення в дитячому садку? Ми збагачуємо словник, вчимо елементарним граматичним правилам, намагаємося навчити складати діалоги та описові розповіді. Й зовсім не вчимо говорити красиво. Я не маю на увазі слова етикету. Якраз ці слова наші вихованці дуже добре знають та вживають, де-коли, автоматично. Я саме про красиве мовлення. Коли слухаєш людину й мимоволі милуєшся, коли прагнеш запам’ятати її вирази, щоб обов’язково використати в своєму виступі або обговоренні. А коли промовляєш, розумієш – це не твоє, звучить зовсім по-іншому, не чіпає ні тебе, ні людей навколо. Бо це не твій стиль.
Потім школа, й та ж історія – орфографія, граматика, пунктуація, синтаксис тощо. А де краса, де милування словами? Напевно тому ми й перетворилися з панянок та пані на чувіх та баб, не слідкуємо за красою своїх повідомлень в месенджерах, надаємо перевагу соціальним мережам живому спілкуванню.
Важко знайти людину, яка б з легкістю й природною красою висловлювала свої думки, не вживаючи слів-паразитів, всіляких зв’язок та нелітературної лексики. А використання кальок – це біда: респект, шузи, хаєр, лук тощо. Я зовсім не ханжа, я не проти оновлення словника, коли це доречно, влучно, збагачує мовлення. А так: «Респект тобі, чувак! В тебе такі кльові шузи, а хаєр ваще ульот! Твій лук в інсті будуть лайкати всі». Десь так. Й добре б, якби ця людина знала англійську, так ні – ні рідної, ні англійської.
Мені іноді так соромно, що люди перестали звертати увагу на красу та правильність мовлення. Чому ми навчимо наших дітей, власних дітей та вихованців, якщо самі не говоримо красиво, робимо елементарні помилки, помиляємося з наголосом тощо?
Мені щастить, в моєму житті є люди, які вміють говорити красиво, мовленням яких дійсно милуєшся. Спілкування з такими людьми справжнє задоволення. Мимоволі й сама прагнеш досягнути їхнього рівня, вловити інтонації, міміку, жести – адже це складові красивого мовлення.
Я також помиляюсь, але намагаюсь говорити правильно, ставити наголос, перевіряти зміст незрозумілого слова, красиво будувати речення. Це складно, але я стараюсь. Тим більше, зараз є безліч сайтів, блогів, які допомагають опанувати красиве мовлення.
Я вважаю, якщо кожен з нас задумається, почне стежити за правильністю та красотою свого мовлення, можливо й життя наше стане більш правильним та красивим.
Останні коментарі